О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні і лазурове простелися, пролийся мертвому мені! І поверни у дні забуті, росою згадок окропи, віддай усеблагій покуті і тихо вимов: лихо, спи!..
Василь Стус. Нескорений. Заборонений. Пам'ятаємо. Не скоримось.
